15 липня 1937 р. за Постановою Ради Народних Комісарів УРСР був створений Сталінський (Донецький) педагогічний інститут. На його двох факультетах — історичному і мовно-літературному — навчалось 138 студентів. Серед викладачів був тільки один кандидат наук. Наукова та науково-методична робота ВНЗ зводилась до підготовки і перепідготовки науково-педагогічних кадрів. У 1937–1939 рр. при педінституті були відкриті: учительський вечірній інститут, вечірнє та заочне відділення. У 1940–1941 навчальному році в інституті вже навчався 881 студент.

У червні 1940 р. дирекція Донецького педінституту, виражаючи волю свого колективу і враховуючи громадську думку мешканців м. Донецька, надіслала до Донецького обласного комітету Комуністичної партії пропозицію: клопотати перед центральними директивними органами про створення на базі інституту Донецького державного університету. 14 червня 1940 р. відбулось засідання бюро обкому партії. У постанові № 52/2 зазначалось: «Просити ЦК КП (б) України поставити питання перед РНК УРСР про створення університету на базі педінституту, з 1 листопада 1941 р. закріпити матеріальну базу і кадри». Однак напад гітлерівської Німеччини на нашу країну не дав здійснитися цим сподіванням громадськості Донецького краю.
12 жовтня 1941 р. Донецький педінститут було евакуйовано в м. Кунгур Молотовської області (нині Пермська область). Але через труднощі воєнного часу поновити його роботу не вдалося. У наказі Народного Комісаріату України з цього приводу було записано: «тимчасово, до закінчення війни припинити роботу вузу». Перерва в роботі інституту тривала 2 роки і 23 дні. 15 червня 1943 р. РНК УРСР і ЦК КП (б)У ухвалили рішення про поновлення навчання в педінституті з 25 грудня 1943 р. Після війни педінститут значно перевершив довоєнні показники в роботі та заклав підвалини для свого подальшого розвитку.

В 1953 р. колектив викладачів ВНЗ удруге порушив питання про створення в Донецькому регіоні України державного університету.
Реакція Донецького міськвиконкому з цього питання була своєрідною. Міська влада ухвалила рішення про перейменування вулиці Складської, на якій було розташовано перший навчальний корпус інституту, на вулицю Університетську.
Через два роки уряд України, з метою підвищення якості підготовки вчительських кадрів, перевів інститут з чотирирічного терміну навчання на п’ятирічний, а незабаром замість третього розряду присвоїв йому четвертий.
І знову, вже втретє, перед урядом постало питання про створення у м. Донецьку державного університету.
14 вересня 1964 р. міністр вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР видав наказ № 505 — «Про підготовку спеціалістів з університетською освітою в м. Донецьку». Цим документом, на підставі постанови Ради міністрів Української РСР, Донецький державний педагогічний інститут був підпорядкований Харківському державному університету і розглядався як формування і зміцнення наукового потенціалу
Донецький філіал Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького.

11 червня 1965 р. відповідно до Постанови Ради міністрів СРСР від 28 травня 1965 р. № 421 Рада міністрів України постановила організувати у 1965 р. Донецький державний університет, виділила з резервного фонду 720 тис. крб. для придбання навчального, лабораторного устаткування та обладнання гуртожитків і 1 млн. 250 тис. крб. — на капітальний ремонт приміщень.
З появою Донецького державного університету був створений Донецький науковий центр з шести наукових установ: Фізико-технічного інституту, Донецького відділення фізико-органічної хімії ім. Л. П. Писаржевського, Інституту прикладної математики, Донецького відділення економіки Академії Наук України, Обчислювального центру, Ботанічного саду. Уже в перший рік свого існування університет і установи Центру започаткували створення єдиного наукового комплексу, їх колективи стали спільно і більш інтенсивно використовувати наявну матеріально-лабораторну базу, наукові кадри, проводити наукові дослідження, науково-практичні конференції, симпозіуми, консультації. Згодом під керівництвом ректора університету була створена регіональна координаційна комісія, яка спрямовувала проведення наукових досліджень колективами університету, ВНЗ Донецької області й установ Центру. Відкриття ДонДУ, Донецького наукового центру було одностайно схвалено громадськістю Донецького регіону і стало справжнім святом учених, викладачів і студентів.

1965–1970 рр. були роками безпосередньої перебудови Донецького педінституту на Донецький державний університет. За цей час розукрупнено старі й створено нові факультети і кафедри, в навчальний процес упроваджено типові університетські навчальні плани і програми, розроблено і впроваджено багато спецкурсів. З урахуванням університетських вимог переглядались плани наукової роботи. Викладачі університету вперше почали передбачати тематику фундаментального і прикладного характеру, з’явились перші господарські договори з промисловими підприємствами і господарськими установами на проведення наукових досліджень.
У 1965 р. в університеті відкрито аспірантуру. З 24 спеціальностей надано право захисту кандидатських дисертацій. За даними 1970 р., 58 викладачів стали кандидатами наук. На кінець семидесятих на кафедрах 7 факультетів працювало 540 штатних і 200 з погодинною оплатою викладачів, серед яких 20% становили викладачі, які мали вчені звання.

У червні 1972 р. за загальною постановою ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради міністрів УРСР, Українського Республіканського Комітету профспілок колектив Донецького державного університету за великі досягнення в роботі був нагороджений Почесною грамотою, з врученням йому загальновизнаного на той час Червоного прапора. В наступні роки університет неодноразово нагороджувався місцевими, республіканськими, міжнародними дипломами і Почесними грамотами. В 1983 і 1985 рр. його коллектив двічі заносився до республіканської Книги Пошани. В 1994 і повторно 2004 р. університет витримав випробування на міцність — він був акредитований за IV рівнем акредитації з наданням права автономії.

У вересні 2000 р. університету було надано статус національного. Громадськість України, вузівські колективи щиро вітали науковців, студентів, співробітників університету з цим почесним званням.