- Асоціація університетів Європи;
- Євразійська асоціація університетів;
- Асоціація університетів Причорномор'я (АІМ05).
- Московський державний університет ім. Ломоносова (Росія);
- Сандерлендський університет (Великобританія);
- Університет м. Салоніки (Греція);
- Університет м. Яніно (Греція); Університет м, Сарагоса (Іспанія);
- Університет "Париж-ХП" (Франція);
- Познанський університет ім. А. Міцкевича (Польща);
- Університет м. Тимишоара (Румунія);
- Університет Суецького каналу (Єгипет);
- Велико-Тирновський університет ім. святих Кирила й Мефодія (Болгарія);
- Сіднейський університет (Австралія);
- Бохумський університет (Німеччина);
- Об'єднаний університет провінції Сичуань (Китай);
- Харбинський педагогічний університет (Китай);
- Грін Валей університет (Бангладеш);
- Іонійське університетське об'єднання (провінція Таранто, Італія);
- Еденський університет (Австрія).

Ректори європейських університетів, що підписалися нижче, ті, що зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотліття найстарішого в Європі університету за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами Європейського Співтовариства, висловлюючи надію на перспективу розширення співпраці між усіма європейськими націями, переконані в тому, що народи і держави мають, як ніколи раніше, усвідомити роль, яку університети будуть покликані відіграти у суспільстві, що змінюється і стає усе більш інтернаціональним, вважають, що:
1. На завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знання і досліджень, якими є справжні університети;
2. Завдання університетів з поширення знань серед нових поколінь передбачає, що в сьогоднішньому світі вони також повинні служити суспільству загалом і що культурне, соціальне й економічне майбутнє суспільства вимагає, зокрема, значного внеску у подальшу освіту;
3. Університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і виховання, що навчать їх, а через них й інших, поважати велику гармонію навколишнього середовища і самого життя.
Ректори європейських університетів, які підписалися нижче, проголошують перед усіма державами і перед совістю усіх націй основні принципи, що повинні, відтепер і завжди, бути основоположними для університетів.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ
1. Університет є самостійною установою усередині суспільств із різною організацією, що є наслідком розходжень у географічній та історичній спадщині. Він створює, вивчає, оцінює і передає культуру за допомогою досліджень і навчання. Для задоволення потреб навколишнього світу його дослідницька і викладацька діяльність повинні бути морально й інтелектуально незалежними від будь-якої політичної й економічної влади.
2. Викладання і дослідницька робота в університетах повинні бути нероздільні для того, щоб навчання в них відповідало потребам, які змінюються, запитам суспільства і досягненням у науковому знанні.
3. Свобода у дослідницькій і викладацькій діяльності є основним принципом університетського життя. Керівні органи й університети, кожний у рамках своєї компетентності, повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги.
Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет є ідеальним місцем зустрічі викладачів, що здатні передавати свої знання і володіють необхідними засобами для їхнього удосконалювання за допомогою досліджень та інновацій, і студентів, що мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.
4. Університет є хранителем традицій європейського гуманізму. У здійсненні свого покликання він постійно прагне до досягнення універсального знання, перетинає географічні та політичні кордони і затверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур.

СПОСОБИ
Для досягнення цих цілей щодо вищевикладених принципів вимагаються ефективні засоби, що відповідають теперішнім умовам.
1. Для забезпечення свободи в дослідженнях і викладанні усім членам університетського товариства мають бути надані необхідні засоби для її реалізації.
2. Набір викладачів і визначення їхнього статусу повинні відбуватися відповідно до принципу невід'ємності дослідницької діяльності від викладацької.
3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, повинен гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурі й освіті.
4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін інформацією, документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти, як основний елемент постійного прогресу знань.
Тому, як і в ранні періоди своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів, студентів, а також розглядають загальну політику з питань рівного статусу, знань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломів) і присудження стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії у нинішніх умовах.
Ректори, що підписалися нижче, від імені своїх університетів беруть на себе зобов'язання зробити усе від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені національні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої Хартії, що виражає одностайне бажання університетів, вільно визначене і проголошене.